4. Що таке дистанційний курс?

В Інтернет можна зустріти два типи курсів. Перший тип – для  самостійного навчання. Дистанційний курс міститься на сайті, доступ до  нього безкоштовний. Студент виконує всі вказівки, перевіряє рівень своїх  знань, одержує посилання на інші сайти в Інтернет для глибшого  знайомства з відповідною дисципліною. Таких курсів в Інтернет дуже  багато, їхня кількість постійно збільшується. Їхній єдиний недолік –  студент не одержує сертифікат про якість знань.

Другий тип дистанційного курсу – для групового вивчення.  Передбачається активний обмін інформацією, думками з викладачем і  студентами. У цьому випадку передбачається оплата за навчання,  встановлюються контрольні терміни навчання (термін складання іспиту  для отримання сертифікату визначається студентом), такий курс, як  правило, входить у систему підготовки фахівця певної кваліфікації  (бакалавра, фахівця, магістра). У деяких випадках необхідно подавати  сертифікат на предмет, що передує обраному курсу.

Для того, щоб навчатися дистанційно, необхідно, як мінімум, мати  доступ до електронної пошти. Бажано мати можливість, хоча б зрідка,  працювати в режимі on-line в Інтернет.

Дистанційний курс містить такі інформаційні матеріали:

1. Посібник або конспект лекцій.
2. Методичні матеріали щодо виконання лабораторних та  практичних робіт.
3. Комп'ютерні навчальні програми в Інтернет, на дискетах, СD- ROM (електронний підручник, контролюючі, тестуючі, тренажерні  програми, лабораторні роботи, довідники, енциклопедії, предметно- орієнтовані середовища).
4. Інструктивні матеріали. Засіб доставки цих матеріалів може бути різним: звичайна пошта,  отримання в консультаційному пункті, Інтернет (e-mail, ftp, www).

Дистанційний курс містить:

1. Вступну інформацію, де викладаються мета та завдання курсу,  графік роботи, рекомендації.
2. Попереднє самотестування, що дозволить користувачу оцінити  рівень своєї підготовки й адаптувати курс під себе.
3. Рекомендації щодо вивчення курсу.
4. Теоретичний матеріал, наведений, як правило, у вигляді модулів.  Таке подання спрощує засвоєння матеріалу, дає природні точки контролю  матеріалу, що засвоюється, забезпечує високу якість навчання.
5. Лабораторні й практичні роботи з попередньою системою  контролю (допуск).
6. Перелік питань, що ставляться найчастіше, і відповіді на них  (FAQ).
7. Глосарій.
8. Список заслань на інші сайти в Інтернет для поглиблення знань з  предмета.

Як було зазначено вище, основна особливість дистанційного  навчання – це активне спілкування студентів:

	Електронною поштою з викладачем і студентами віртуальної  групи (віртуальної, тому що студенти в процесі навчання не зустрічаються  в одній аудиторії);
	Через список розсилки або телеконференції (дискусії, семінарські  заняття, колективні роботи);
	З використанням chat або відеоконференцій для обговорення  матеріалу в реальному масштабі часу (передбачені не в усіх дистанційних  курсах).

Перед початком занять, як правило, передбачається час для  знайомства студентів між собою. З цією метою можуть використовуватися  анкети з розміщенням отриманої інформації на сервері й  розповсюдженням їх у списку розсилки. Це допомагає студентам знайти  партнера для виконання групового завдання (2-3 чол.), організувати  обговорення матеріалу тощо.

Отримані навички співробітництва в Інтернет можуть бути  використані в подальшому для практичної діяльності, телероботи (через  Інтернет можна брати участь у виконанні великих проектів, не  ви'їжджаючи за межі міста, країни.).

28.04.01