Один з найкрупніших мислителів нашого часу, що вивчав філософію науки ХХ ст., англійський вчений Арнольд Тойнбі справедливо говорив, що суспільства, зорієнтовані на традиції, приречені на погибель; зорієнтовані на сьогодення, приречені на застій; і лише суспільства, що націлені вперед, на нове, мають здібність до розвитку. Розвиток науки на початку ХХІ ст. не є стихійним ринковим процесом, а відбувається в сталому режимі розвитку суспільства, коли головною цінністю вважається гармонізація особистості, висока культура та освіченість. Немає сумніву, що створення інформаційного суспільства та могутніх інформаційних мереж вимагає іншого рівня інтелектуальної підготовки всього людства до нового "способу життя", яка вважає, що засоби організації життя та благодення – це наука і технології, які використовують випродуковані й представлені на ринок знання (через систему освіти). Ось чому серед найважливіших критеріїв благодення ми бачимо доступність різноманітних видів освіти.
Економічний розвиток у ХХІ ст. визначається, в першу чергу, кваліфікацією населення, загальним та професіональним освітнім рівнем членів суспільства, який дозволяє динамічно адаптуватись до нових умов життя, виробництва та обслуговування. Цей рівень можливий лише на основі сучасної університетської та професійної освіти. Серйозні знання повинні стати загальним надбанням. Це можливо за допомогою двох стратегій – інноваційної та іміграційної (використовуються знання та технології інших країн). Вигіднішою є перша стратегія, для успішного виконання якої серед приорітетних напрямків розвитку названі форсоване застосування новітніх інформаційних технологій у всіх сферах діяльності та розвиток телекомунікацій всіх рівней та вигляду, а також створення та застосування нових освітніх інформаційних технологій, які мають вирішальне значення.
В ініціативній групі (SIG) "Передовий досвід вищої освіти" ініціативи PROMETEUS, що почала роботу після підписання Memorandum of Understanding в листопаді 1998 р., запропонована для обговорення доповідь Європейської асоціації університетів (CRE) "Реструктуризація університету - університети та переваги нових технологій" (http://prometeus.org/sig/higher/CRE.html). Поява цього документа викликана відсутністю чітких стратегій проведення робіт з розвитку нових технологій в навчанні; сильним опором викладачів та адміністрації університетів використанню нових технологій; проблемою оцінки істинної вартості такої діяльності, що часто-густо недооцінюється.
В роботі узагальнений досвід 40 університетів: результати обговорювалися на зустрічі за участю 20 європейських і 20 північноамериканських університетів. Основні задуми цього документа:
Автори документа бачать місію університетів майбутнього в наступному: створення нових знань та підтримка існуючих, як приклад, результатів досліджень й ерудиції; сприяння суспільству та його економічному успіхові, особливо на регіональному рівні; сприяння культурному розвитку; і, найголовніше, отримання студентами досвіду вчення в процесі навчання.
Основні характеристики досвіду вчення повинні полягати в поліпшенні індивідуального хисту, умінні мислити критично, аналітично та творчо, у допомозі студентам в розвитку їхнього освітнього хисту, щоб підготувати до навчання протягом всього життя.
Одна з останніх дискусій форуму IFETS (17 - 28 травня 1999 р.) мала назву "Технології та майбутнє вищої освіти". Учасники відзначають, що в майбутньому освіта визволиться від державного контролю і буде розвиватися в рамках приватних організацій. Це дозволить знизити ціни за навчання, покращити якість, внести різноманітність в навчання. Тобто припускається Ренесанс в освіті. Головним в освіті буде не передача знань і сертифікація, а саме учень. Розвиток технологій призведе до створення навчальних закладів нового типу (глобальних, віртуальних, дистанційних, тощо), змусить викладачів зосередитись на якості навчального плану та врахуванні потреб студентів.
Є декілька причин, з яких сучасні університети знижують рівень своєї роботи, бо він не відповідає вимогам суспільства [136]. Це:
Для розв'язання цих проблем необхідні:
Зараз вже можна назвати такі тенденції пошуку:
Як підсумок вище зазначенного:
До небезпечних тенденцій учасники дискусії відносять падіння рівня функціональної грамотності та основних математичних знань в інформаційне сторіччя.
Дистанційне навчання є технологією, за якою в освітньому процесі застосовуються кращі традиційні та інноваційні засоби, як і форми навчання, базовані на комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях.
В системі освіти дистанційне навчання відповідає принципу гуманістичності, згідно якого ніхто не повинен позбавлятися можливості навчатися з причини бідності, географічної або тимчасової ізольованості, соціальної незахищеності та неможливості відвідувати освітні установи в силу фізичних недоліків або зайнятості виробничими та особистими справами. Дистанційне навчання ввійде в наступне сторіччя, оскільки воно є слідством об'єктивного процесу інформатизації суспільства та освіти і об'єднує в собі кращі риси інших форм, як найбільш перспективна, синтетична, гуманістична, інтегральна форма отримання освіти.
Вважається доцільним на першому етапі розробок, пов'язаних із впровадженням дистанційного навчання, визначити якості та особливі вади викладача, що буде працювати в сфері дистанційного навчання, бо ця область вимагає ретельного підбору фахівців в освітньому просторі, в якому даний процес відбуватиметься, а також основні поняття самого процесу. При цьому мається на увазі, в першу чергу, не дистанційне навчання як нова методика подачі матеріалу, а той набір якостей викладача, що знадобиться для успішного впровадження в життя цієї нової технології, бо особистість вчителя буде грати найважливішу роль в індивідуалізації навчання.
У зв'язку з цим розвиток вмінь та професіоналізму викладацького складу є пріоритетним напрямком. Слід звернути увагу на демонстрацію нових технологій, авторські програми та курси, мультимедійні навчальні засоби, проектування доставлення курсів студентам із збереженням їх інформаційності та забезпеченням активності сприйняття; керування віртуальними групами, контроль в дистанційному навчанні, як з боку викладача, так і самоконтроль; засоби спілкування як необхідну умову самовдосконалення і саморозвитку студента.
Оскільки освіта стає глобальною, кожному навчальному закладу треба вибрати і вдосконалити свою інформаційну нішу, що відрізнятиме його від інших і збільшуватиме шанси на виживання.
Перехід до врахування нових вимог і застосування можливостей інформаційних технологій почався ще 5-10 років тому в країнах Європи та Південної Америки, і результатом роботи з'явилася комплексна технологія дистанційного навчання, хоча багато питань її насичення та практичного застосування ще недостатньо розроблені.
Зараз можна вже визначити передові університети, які використовують інформаційні технології та дистанційне навчання з метою модернізувати систему навчання та перейти до безперервного навчання (lifelong learning), що дозволяє охопити освітою значно більшу кількість бажаючих. Тут можна визначити два типи курсів віртуального навчання: перший складається з прикладів, де можливості вчення базовані на інформаційних технологіях і безпосередньо доставляються до студентів; другий тип передбачає організацію груп та партнерство, щоб полегшити та зробити гнучкішими процеси викладання та вчення. У деяких випадках вони складають досі неіснуючі курси. Слід зазначити, що цей тип існував і до появи інформаційних технологій.
Головними провайдерами курсів у Європі є [124]:
1. Інститут в Осло (NKI Nettskolen, http://www.nettskolen.com/), який спеціалізується на комп'ютерних та інформаційних технологіях і проводить дистанційні курси з 1987 р. Його курси не залежать від часу і простору в системі, що забезпечує адміністративні, соціальні та освітні цілі. Розроблено 30 дистанційних курсів, деякі частини з яких надруковані. NKI впевнений, що пристосованість є центральною якістю курсів для їх ринкової принадності. Студенти вибирають місце реєстрації, вивчення курсів де й коли їм зручно, а також складання іспитів.
2. Вікритий університет Великої Британії (http://www.open.ac.uk/) - один з перших мегауніверситетів - не вимагає від студентів попередньої кваліфікації, тільки реєстрації та іспиту. Застосована система оцінок, очних зустрічей, підтримки т'ютором є довгодіючим принципом гнучкості та пристосованості навчання. Тут діють методи online, модульовані курси та очні обговорення проблем з т'ютором. Є два напрямки, по яких Відкритий університет може вважати себе включеним до віртуального ринку: глобальне розповсюдження курсів і наближення до переходу на online - забезпечення роботи т'юторів та адміністративної підтримки курсів. Однак зміст курсів не розміщений на сайті, оскільки друк дешевше, забезпечує кращу якість і більш гнучкий. Розміщення великих обсягів матеріалу на сайті, на погляд адміністрації університету, збільшує їх вартість для студентів. Університет має різноманітні зв'язки з партнерами в різних країнах. В деяких випадках курсові матеріали просто продаються іншим закладам, але головним чином використовується т'юторінг, оцінювання, адміністрування або головування при передаванні навчальних курсів певній країні. В деяких східноєвропейських країнах матеріали перекладені, в інших – адаптовані, скорочені або "пристосовані" до вимог користувача.
3. Британський Космічний Віртуальний Університет (British Aerospace Virtual University, http://www.bae.co.uk/) був створений у 1997 році і відкритий в 1998 з метою провадження послідовної стратегії, розповсюдження навчання, розвитку, дослідницьких програм у всій системі. Оскільки головною метою є зменшити некомпетентність і збільшити якість бізнесу, проміжна мета передбачає зріст культури, коли індивіди насміляться вдосконалювати себе і керувати своїм самостворенням. Передбачається підвищення хисту і професіональних якостей за допомогою online. Зараз йде процес створення груп з різноманітними курсами навчання та носіями інформації, щоб досягти потрібного освітнього рівня. Використовуються CD-ROM, відвідуються різні університети, такі як Відкритий Університет, які надають курси, адміністративні ноу-хау та тренувальні матеріали.
Дистанційне начання у США
Аналіз дистанційної освіти у США розглянуто в роботі Томаса Г. Ассея [116], написаній по матеріалах доповіді Національної інвестиційної комісії вищої освіти США.
1. Відкритий університет штату Фенікс (UOP) - приватний університет, заснований групою Appolo, перший національний університет, що оперує в кожній головній області метрополії і експериментує в галузі надання освіти (як основної, так і додаткової) працюючим професіоналам (дорослим). Для реалізації цього плану розвивається мережа місць по забезпеченню повного сервісу, що надається студентам з боку адміністрації, та підготовлені навчальні курси початкових і середніх рівнів з нових дисциплін гуманітарного спрямування (бізнес, психологія і т. ін.). В цілому, система навчання не зазнала істотних змін, але дистанційні курси більш інструктивні, ніж при використанні звичайного обміну матеріалами електронною поштою. В університеті налічується та відвідують заняття 42 тис. студентів, плата за навчання складає 6500 $ на рік. За 15 років роботи UOP придбав респектабельність і складає головну загрозу традиційним університетам, маючи вже сьогодні філії в містах Пеппердин, Редландс та штаті Мериленд.
Гасло Дж. Сперлинга (засновника UOP) – "зручність, зручність, зручність" для робітників старше 25 років, що навчаються спільно зі студентами 18-24 років, і це є одна з рис експерименту. З точки зору стиля в UOP немає футбольної команди, жіночих клубів, але немає і "дрімливості" студмістечків, тільки навчання, навчання, навчання.
2. В 1995 році Західна асоціація Губернаторів створила на своєму з'їзді Західний Губернаторський університет (WGU) як віртуальний університет для навчання студентів Західних штатів США. Містечок тут також немає, як і в UOP, але система доставки більше базується на телекомунікації. Планується створити високочутливу організацію, яка жваво відкликається на динаміку необхідних користувачам послуг в різноманітних штатах. В університеті немає власного професорсько- викладацького складу, але використовуються матеріали співробітників суспільних та приватних коледжів Західних штатів і приватної індустрії. Щоб застосувати базовані на мережах курси та інші засоби ДН, створюються локальні центри навчання, що здійснюють сервісну підтримку та інспекторський нагляд. Такі центри, як було проголошено, обслуговуватимуть не тільки Західні штати, але й США і деякі країни за кордоном. Для цього укладені партнерські угоди з Англією, з Британською Колумбією, Китаєм, Малайзією і Шотландією.
3. Каліфорнійський віртуальний університет (CVU) створений за рішенням губернатора штату Каліфорнія Піта Вілсона як альтернатива WGU. За його думкою, штат з великою кількістю інститутів вищої освіти, розвиненими телекомунікаційними мережами і великим населенням, повинен мати власний університет, що готує робітничу силу, вносить внесок до економіки штату, забезпечує глобальний експорт каліфорнійської освіти і навчання, сприймає й обслуговує тяжіння до освіти нової ґенерації. CVU як віртуальний університет істотно відрізняється за своєю організацією від WGU: він буде включати університети штату, університети Південної Каліфорнії і всі громадські коледжі. Він розвиватиме мережу, де студенти зможуть знайти і зареєструватися на курси, що пропонуються коледжами та університетами зі всієї Каліфорнії. Причому, захист ступенів, акредитація або суміжні професії забезпечуються місцевими осередками мережі. Кожен студент матиме змогу отримати в коледжі ступінь, базований на курсі з будь-якого університету, з основними дистанційними курсами CVU.
4. Такі корпорації, як General Electric, Wall-Mart, Federal Express, Motorolla, Disney та ін. заснували свої Корпоративні університети (КУ). Але чи мають ці відділи (департаменти) навчання право називатися університетами? В багатьох випадках - так. Ігнорувати загрозу традиційній системі вищої освіти з їхнього боку та їх протистояння традиційним університетам було б помилкою. З 1985 по 1995 роки число КУ зросло в 2.5 рази (з 400 до 1000).
КУ можуть бути підрозділені на III рівні:
Звичайно корпорації починають з першого рівня і рухаються до більш високих. Наприклад, Моторолла вже 20 років успішно готує собі кадри на всіх трьох рівнях.
Навчальний центр Артура Андерсона з центром в Сан-Чарльзі, Ілінойс - інший приклад корпорації, яка веде своїх співробітників до прискорення змін в технології і практиці управління. Центр витрачає 250 млн. доларів на рік (5% прибутків корпорації) на професійний розвиток, демонструючи глобальну освітню систему з філіями в Австралії, Мексиці, Іспанії, Нідерландах і США, з річним бюджетом на рівні університету штату Вірджинія, і більше, ніж бюджет Пард'ю і Сіракуз.
КУ споживають більшу частину з 60 млрд. доларів, що спрямовують корпорації щорічно на навчання (тобто в середньому, 50 млн. доларів на один КУ на рік). Третина КУ заявила, що вони мають на меті запропонувати партнерство іншим університетам в 2000 році. Гарний приклад того, як це могло б працювати, дає Артур Д. Літтл. Його КУ - інститут менеджмента у м. Кембридж, штат Масачусетс, має партнерство з коледжем "Керрол" (школа управління) у Бостоні. Стратегічний альянс, що комбінує силу обох організацій-партнерів, полягає в тому, що КУ може забезпечити експеримент світового масштабу в бізнесі, а коледж в Бостоні матиме вигоду від організаційного дослідження результатів експерименту. При цьому, більш високі бібліотечні і комп'ютерні можливості коледжу використовують обидві організації, а експертні знання з виконавчої освіти в КУ широко використовуються в Бостоні.
КУ Масачусетса називається першою нетрадиційною школою, що може бути прийнята в кандидати для акредитації Американською Асамблеєю Колегії шкіл бізнесу (AACSB). Це могло б стати початком прориву в наданні академічних мір таким школам, що заслуговують більше довіри людей бізнесу відносно їхньої компетентності в навчанні кадрів.
Втягнення курсових матеріалів зі сторони, використання різноманітних підходів в навчанні і дистанційне навчання в КУ займають значне місце, поряд з традиційними засобами.
05.13.01